Організатори: Walter Hellmann, Chikibumster, Ukrtaxist, _GVic, olex13

Hashtag заходу: #TwiPartyUA

________

P.S. Що таке Twitter?

Twitter (Твіттер; від англ. Twitter — «базікати») — соціальна мережа, яка являє собою мережу мікроблогів, що дозволяє користувачам надсилати короткі текстові повідомлення (до 140 символів), використовуючи SMS, служби миттєвих повідомлень і сторонні програми-клієнти… деталі

Як повідомляється флешмоб відбудеться 13 лютого 2010 року в торгово-розважальному комплексі «Dreamtown» (див. карту далі) початок о 13:02. Бажано прийти завчасно.

Як повідомляється на сайті Нового каналу суть флешмобу полягає в наступному:
«У динаміках на весь торговий центр лунає: Увага! Поїзд Київ – Ванкувер відправляється із другої платформи! Просимо пасажирів зайняти свої місця у вагонах поїзда, а проводжаючих покинути вагони! Ця фраза – ключ до початку флешмобу, що Підйом присвячує українській олімпійській збірній.

Після умовного сигналу учасники флешмобу, що перебувають на ТРЕТЬОМУ ПОВЕРСІ, дістають заготовлені атрибути вболівальників – шапки, шарфи, дудки, пухнасті штуки чер-лідерів та інше. На підготовку приділяється небагато – 10 секунд.

Після цього на всіх плазмах Dreamtown починається трансляція «матчу року» із керлінгу у виконанні команди Підйому – на льоду Ольга Фреймут, Наталя Анікіна, Сергій Притула й Олександр Педан. Відео супроводжується професійним спортивним коментарем. Під час перегляду відео учасники флешмобу щосили вболівають – напружено вдивляються, улюлюкають, шанобливо кричать від захвату…

Увага – у момент, коли коментатор вимовить слова <<Ура! Гол!!!>> учасники флешмобу починають обійматися, цілуватися й сердечно поздоровляти з перемогою один одного, а також відвідувачів торгівельного центру, усіх без розбору.

Удосталь наобіймавшись, учасники пакують атрибутику в рюкзаки й плавно розходяться по своїх справах, начебто й не було нічого. Флешмоб завершено. Все дійство займає півтори-дві хвилин.

Прохання до учасників зберігати пристойну поведінку та обговорені часові рамки.

Що можна сказати: на початок слід зауважити, що я викладаю думку не професіонала в сфері живопису. А лише враження звичайної, так би мовити «пересічної людини». Тай і виставку, хоч і вдалося мені споглядати після її закриття в залі пустому від відвідувачів, але все споглядання відбулося через об’єктив фото камери. Тому Ви зможете оцінити виставку швидше через фотографії, а не через мої слова.

Перше, що кидається в очі, тек що дана виставка не є присвячена одному стилю, картини там представлені різні жанри живопису, що створюють своєрідну атмосферу. Адже вся виставка розмістилася в одному холі, і картини можна споглядати відразу всі, що дозволяє проводити паралелі, асоціації кожному споглядачу особисто.

Художниця зауважила, що даною виставкою вона хотіла показати все те, що викликає в неї позитивні емоції і те до чого вона відчуває любов. Тут представлені всі пори року, асоціації з улюбленим містом митця – Києвом, головна ідея виставки – це передати відчуття свята, саме тому виставка відбулася в переддень Новорічних Свят, виставка була покликана запалити відчуття свята у відвідувачів.

____________________

Александра Прахова — известная киевская художница — представитель династии Праховых в четвертом поколении. Ее прадед Адриан Викторович руководил возведением Владимирского собора. Его сын — Николай Адрианович, дед Саши, после революции возглавлял Всеукраинский Совет искусств, входил в редколлегию отдела искусств Госиздата. В своей автобиографии о послереволюционных годах он написал: «В настоящее время по заданию Горкома художников консультирую по орнаменту в кружке вышивальщиц в клубе НКВД».

Жена Николая — Анна Августовна Крюгер-Прахова, воспитанница Петербургской Академии художеств, мать шестерых детей, продолжила художественные традиции семьи: в 1913 году вместе с Александром Мурашко открыла в Киеве свою собственную студию на улице Институтской, где они не только давали уроки живописи, но и преподавали историю искусств и философию. В следующем поколении Праховых-киевлян художников не было. Один из сыновей Николая и Анны стал авиатором, другой звукооператором, третий (отец Саши, Николай Николаевич) ботаником. Александра Прахова начинала карьеру художника с иллюстраций в детских книжках, но потом увлеклась каллиграфией и первой в Украине возвела ее в ранг живописи. Известна как живописец и график. Александра несколько лет курировала галерею «Университет», где провела 70 выставок. (За матеріалами: Интересный Киев)

Персональные выставки Алексадры Праховой:

• 2004 – Pillow book, галерея «Университет», Киев, Украина.
• 2002 – «Тени незабытых предков», галерея «Университет», Киев, Украина.

Групповые выставки:

• 2008 – «Мир глазами женщины», Украинский дом, Киев, Украина.
• 2007 – ярмарка графических искусств «Худ граф», Москва, Россия.
• 2006 – «Я вижу тебя – ты видишь меня», Центральный Дом художника, Киев, Украина.
• 2004 – «Мост интеграции европейской культуры», Московский музей современного искусства, Москва, Россия.
• 2003 – «Бумага как искусство», галерея «Университет», Киев, Украина.
• 2003 – всеукраинское триеннале графики, Центральный Дом художника, Киев, Украина.
• 2003 – «Украинская печатная графика», Манхеттен-график-центр, Нью-Йорк, США.

Музеи и коллекции (избранное):

• Калининградский филиал Государственного центра современного искусства, Калининград, Россия.
• Министерство Культуры и Массовых Коммуникаций Российской Федерации, Москва, Россия.
• Министерство культуры и туризма Украины, Киев, Украина.
• Национальный художественный музей Украины, Киев, Украина.
• Музей Людвига, Кельн, Германия.
• Галерея Palett, Клевс, Германия.
• Музей современного нонконформистского искусства в изгнании, Париж, Франция.
• Посольство Украины во Франции, Париж, Франция.
• Манхеттен-график-центр, Нью-Йорк, США.
  

(За матеріалами: Darlink)

Культурно-просвітницький центр Олександра Прогнімака

Дізнався про цей центр – галерею випадково, блукаючи контрактовою площею і шукаючи посольство Королівство Іспанія, я натрапив на будинок з надписом виставка стародавніх книг. В голові згадалась шкільна екскурсія до міста Острога, в якому є музей книги, що є доволі актально зважаючи на те, що в данному місті була одна з перших друкарень в Україні. Але даний пост не про це.

Повернусь до Культурно-просвітницького центру оскільки я попав туди в будень день в робочий час, тому звісно зайти всередину не вдалося, тай з рештою часу не було. Тому похід вирішив відкласти на вихідні.

Отже, що можна побачити в даній виставці. Загалом вся експозиція включає в себе чотири експозиціні зали, які відповідно розділені по експозиціям, в кожному своя. А саме: Древня картографія, Живопис, Ікони та Стародавні Книги. Зважаючи на тещо, що останні три елементи я вже зустрічав в музеях, то на рахунок карт – такої кількості в одному місці в своєму житті я ще не зустрічав. Найбільше вразила, це їх якість, ну звичайно це не гугл ерз, але шрифти в деяких картах виведені настільки рівно і точно, що аж дивує як таке можна було робити в 16-17 ст., теж саме я можу сказати про позначки на картах, всі однаковісіньки, як малювались у фотошопі однією кісточкою ))).

Доволі цікавим були схематичні зображення обертання землі навколо сонця, розроблене самим Коперником.

В другій залі розміщено твори живопису, на жаль, про авторів які там виставлені сказати нічого не можу, не є великим шанувальником, цього жанра мистецтва. Але чесно можу сказати, що кілька картин мені приглянулось. Є цікаві підходи, ну принаймі з моєї аматорської точки зору.

Третя зала це виставка Ікон. Що тут можу сказати тут, свій час я не міг зрозуміти, що колекціонери знаходять в Іконах, з точки зору речі для колекції, оскільки ці речі я сприймав більше з духовної точки зору. Загалом моє відношення змінилось, після того як в Рівному я водив наших стажерок в Краєзнавчий музей м. Рівного, і там мене скажим так «поразив» цей вид мстецтва. Тому на цій експозиції я вже знав що очікувати. Представленими тут були ікони 18-19 ст. України та Росії. Знову ж таки повертаючись до Рівного, то можу сказати, що там Ікони були і 14 ст, і навіть 13 ст. якщо я не помиляюсь. Тому тут експресії я не відчув, але слід відмітити що ці колекції порівнювати не є доцільним. Державна і приватна колекція – це різні речі.

Ну і четверта експозиція – це були книги. Експозиція доволі різноманітна книги тут були від перших, аж до періоду початку радянського періоду в історії україни, так і різними були за жанром: церковні, про магію, художні, пропагандиські і т.д. Для мене сюрпризом стало, що там розміщується Острозька Біблія, як вона опинилась в приватній колекції я не розумію, пам’ятаю, що свій час бачив її в Острозькому музеї книги. Але не виключаю той факт, що я мое, щось спутав і не правильно прочитав.

Зрештою , що я можу сказати. Дуже приємно є те, що колекціонери, не ховають свої колекції десь по своїх садибах, а виставляють їх на показ, щоб всі могли побачити частину історії – культурної історії нашої держави. Дуже сподобалось те, що видно мало хто знає про цю галерею, тому відвідувачів там не багато. Доречі відкриття центру відбулося 28 травня 2009 р. Ми самі обходии всю експозицію, не могли стояти біля одного експонату і обговорювати його скільки завгодно. Не зручним є те, що зали трохи розкидані по поверхах, а в чтвертий взагалі можна потрапити вийшовши навулицю і зайшовши до іншого приміщення. Але це все дрібниці.

________________________________________________

Корисна інформація:
Адреса: м. Київ, вул. Хорива 25/12 (М. «Контрактова площа»).
Час роботи:
- Вівторок-п’ятниця: з 12.00 до 19.00
- Субота-неділя: з 12.00 до 17.00
- Понеділок – вихідний.
Вхід до Alex Art House – безкоштовний.

Почитати інформацію можна ще тут:

1. http://starlife.com.ua/posts/2153.html
2. http://www.prognimak.openua.net/doppage.php?id_page=275
3. http://www.prognimak.info/ru/anons/336
4. http://vsyapravda.com/press/id6/toprn1

___________________________________________________

P.S. Буду дуже вдячний за коментарі, побажання та поради. І прошу вибачення якщо щось не так.